Сторінка логопеда

В становленні особистості людини рідна мова виконує унікальну роль. Мова є важливим засобом спілкування, пізнання  дійсності, долучення людини до цінностей духовної культури.

Чому я обрала професію вчителя-логопеда?

Питання надання корекційної допомоги дітям з недостатнім мовним розвитком зацікавило мене ще в студентські роки. Навчаючись в Жовтоводському педагогічному училищі, я велику увагу приділяла предмету «Логопедія». Дітей з патологією мовленнєвого розвитку, нажаль, з кожним роком стає все більше. І мені хотілося допомогти дітям та їх батькам у подоланні мовленнєвих вад. Але для роботи логопедом необхідна спеціальна дефектологічна освіта. І,попрацювавши після закінчення училища вихователем дитячого садка, продовжила освіту в Бердянському педагогічному університеті по спеціальності «Дефектологія. Логопедія.». Тепер я самостійно працюю вчителем-логопедом. Робота цікава і непроста. Дефекти мовлення негативно впливають на психічний стан дитини. Діти соромляться свого мовлення, відчувають себе невпевнено, погано йдуть на контакт з оточуючими. Дефекти мовлення також затримують і розвиток мислення дитини. Якщо в молодшому шкільному віці не виправити мовленнєві недоліки, можуть виникнути значні труднощі в шкільному навчанні.  

Я намагаюсь максимально зацікавити дітей в оволодінні новим матеріалом, розкрити характер дитини, дати впевненість в своїх силах.

Як приємно разом радіти маленьким перемогам, з яких складається успіх всієї роботи!

Професія вчителя-логопеда як раз і цікава тим, що на твоїх очах змінюється маленька людина, розширюється коло її можливостей, стає багатша мова – засіб вираження думок і почуттів. Не біда, що іноді процес роботи над мовленням буває довгим і непростим, зате попереду завжди чекає успіх, і наші зусилля приносять добрий результат.

Моя професія багатогранна і цікава. ЇЇ обирають люди творчі, безкінечно закохані в своє діло. І недаремно логопедам присвячені такі слова:

Теперь знакомы мы с профессией прекрасной,

Вам лишь осталось постучаться в кабинет.

В больнице, школе или детском саде

С табличкой скромной «Логопед».

Обладнання предметно-розвиваючого простору в кабінеті

1. Дзеркала з лампами додаткового освітлення.

2. Індивідуальні дзеркала.

3. Парти та стільці.

4. Підставки для олівців і ручок.

5. Класна дошка.

6. Шкаф для наочних посібників.

7. Фільмоскоп з набором діафільмів з розвитку мовлення.

8. Наочно-ілюстративний матеріал з розвитку мовлення.

9. Навчальні посібники у вигляді карток, картки з індивідуальним завданням.

10. Мовленнєві игри, лото.

11. Методична та навчальна література.

12.Іграшки, посібники для розвитку дихання.

13.Предметні картини з лексичних тем.

14.Сюжетні картини, серії сюжетних картин.

15.Предметні та сюжетні картини на автоматизацію і диференціацію свистячих, шиплячих, африкат, сонорних, йотованих звуків.

Роздатковий матеріал для роботи по формуванню навичок звукового та складового аналізу і синтезу.

Консультативна робота

Корекційно-логопедична робота найбільш успішна при умови тісної взаємодії всіх учасників корекційного процесу в системі: логопед – дитина – учителя – батьки. Окрім занять з логопедом, необхідно закріплювати отриманні знання у вільній діяльності, на уроках і, звичайно, вдома. Щоб корекційно-логопедичний процес був повноцінним і здійснювався постійно, а не лише на логопедичних заняттях, батькам необхідно володіти знаннями про мовленнєві недоліки, їх причини, володіти методикою проведення артикуляційної, дихальної гімнастики, методами і прийомами автоматизації звуків. На початку навчального року складається план роботи вчителя-логопеда, до якого входить розділ «Взаємозв’язок з батьками». В даному розділі планується консультативно-просвітницька робота з батьками, педагогічним колективом, яка включає слідуючи заходи:

-Консультації за планом логопеда для педагогів.

-Консультації за вимогою педагогів. Проводяться по необхідності.

-Проведення практичних занять навчального плану для батьків (показ виконання артикуляційної, дихальної гімнастики, самомасажу).

-Відвідування занять батьками.

Теми консультацій та виступів на батьківських зборах загального характеру, які охоплюють інтереси всіх, наприклад, «Вікові особливості мовлення молодших школярів», «Характеристика мовлення дітей з фонетико-фонематичним недорозвиненням», «Мілка моторика в психофізичному розвитку дитини» та ін. Для індивідуальних консультацій і бесід вибираються теми, які мають відношення до особливості розвитку мовлення конкретної дитини.

Складена таким чином консультативно-просвітницька робота з батьками дає змогу сформувати уявлення батьків про особливості мовленнєвого порушення своєї дитини, дає змогу допомогти дитині оволодіти нормами усного мовлення, а в подальшому запобігти появі порушення писемного мовлення.

Характеристика мовлення дитини 5 – 6 років

На шостому році життя удосконалюються всі сторони мови: словарний запас, граматичний лад мови, мовленнєвий слух, навички звукового аналізу, зв’язне мовлення, інтонаційна виразність мови. Рівень розвитку мови відображає особливості наочно-образного мислення дошкільника. Дитина має достатньо розвинуте активне мовлення, користується в процесі спілкування розгорнутою фразою, чітко і зрозуміло відповідає на питання, здатна розповісти про події, свідком яких була. Дошкільник не тільки виділяє істотні ознаки в предметах і явищах, але й починає встановлювати причинно-наслідкові зв’язки . В зв’язку з цим мовлення ускладнюється в структурному відношенні: збільшується об’єм висловлювань, використовуються різні типи складних речень.

На шостому році життя дитина повністю володіє граматичним ладом мовлення і користується ним вільно. У вільному мовленні дошкільник, в залежності від теми бесіди, використовує як короткі, так і розгорнуті відповіді. Приймати участь у бесіді, підтримувати розмову дає можливість достатній словниковий запас слів. За рік запас слів, якими користується дитина в спілкуванні збільшується на 1000-1200 слів і становить 4000 слів.

Дитина знає свою адресу, своє місто, країну, назву столиці, знає і називає членів сім’ї, їх вік, рід занять, родичів, їх професії, може назвати різні професії, види транспорту, правила дорожнього руху, природні явища, музичні твори, дитячі пісні, вірші, казки, оповідання для дітей, витвори мистецтва. Словник і граматичний лад відображають зрілість пізнавальних процесів і ступінь сформованості різних видів діяльності: ігрової, зображувальної, конструктивної, музикальної, театралізованої та ін.

Питання – відповіді.

Ø     Які показники мовленнєвої готовності дитини до школи?

До кінця дошкільного віку у мовленні дитини мають бути:

– наявна правильна звуковимова;

– повністю сформована складова структура, у т.ч. багатоскладових слів;

– наявне вміння виконувати звуковий аналіз;

– багатий лексичний запас, насичений словами різних частин мови;

– сформована граматична будова (дотримання правил узгодження слів у роді, числі, відмінку тощо);

– присутні складні синтаксичні діалогічні та монологічні конструкції на позначення часових, просторових, причинно-наслідкових відношень.

Ø     Що таке звуковий аналіз і навіщо формувати це вміння?

Звуковий аналіз передбачає виконання дитиною розумових дій з аналізу (тобто розчленування) звукового складу слова. Для того, щоб написати або прочитати те чи інше слово, дитині слід розчленувати його на складові, тобто здійснити аналіз. Якщо дитина не вміє визначити наявність певного звука чи послідовність звуків в слові, вона не зможе його записати.

Саме тому так важливо сформувати у дитини навички звукового аналізу ще до вступу до школи. Слід пам’ятати, що звуковий аналіз можна формувати лише на основі тих звуків, які дитина вимовляє правильно. Якщо хоч один звук у дитини є порушеним, не можна включати його у заняття.

До кінця дошкільного віку дитина має засвоїти аналіз звуків:

– на фоні слова – коли дитина вчиться виділяти спільний голосний /приголосний на початку / в кінці слова (наприклад, звук [о] у словах Оля,осінь, олень; вікно, відро; звук [с] у словах сом, сир, сумка; ліс, пес);

перший / останній голосний / приголосний у словах (наприклад, у слові оса – перший звук [о], а останній – [а]; у слові жук – перший звук [ж], останній – [к]), визначати місце та порядок звуків в слові (наприклад, у слові мак три звука: перший [м], другий [а], третій [к]);

– зі складу слова – коли дитина вчиться виділяти наголошений (типу Áня) / ненаголошений (типу екран) голосний, приголосний звук на початку / в кінці слова, а також звуковий аналіз складу – коли дитина вчиться визначати порядок звуків у закритих складах, виділяти перший / останній звук у відкритих (типума) / закритих (типу ам) складах.

Ø     У серпні дитині виповниться шість років. У неї значні порушення звуковимови. Поліклінічний логопед рекомендує ще рік побути у дитячому садку. Чи можна дитині йти до школи?

Логопед поліклініки дав вам слушну пораду. Значні порушення звуковимови не тільки створюють психологічний бар’єр у спілкуванні дитини з однолітками, а й заважають їй засвоювати шкільну програму, особливо предмети мовного циклу. Тож почекайте ще рік, активно займаючись з логопедом, і ваша дитина піде до школи з повноцінним мовленням та краще підготовленою до навчання.

Ø     Чи можна розпочати роботу з логопедом тоді, коли дитина піде до школи?

Вади звуковимови краще виправляти у дошкільному віці. Порушення звуковимовної сторони мовлення після 5 років закріплюються у мовленні дитини, тому їх виправлення займає набагато більше часу (кілька років) та відбувається значно важче. Пам’ятайте, що невиправлені вади мовлення можуть закріпитися і залишитися на все життя. Не слід забувати, що порушення звуковимови не тільки ускладнюють спілкування, а й негативно впливають на засвоєння навичок читання та письма.

Ø     Шестирічна дитина не вимовляє звук [Р]. Чи потрібно їй підрізати під’язикову вуздечку?

Скоріш за все, ні. Визначити довжину вуздечки можете ви самі. Попросіть дитину відкрити рот і підняти язичок вгору, за верхні зубки. Якщо дитина легко це робить, проблема відсутнього звука не в цьому, а, можливо, у недостатній рухливості м’язів язика чи силі видихуваного повітряного струменя. Якщо ж дитина не в змозі підняти язичок вгору – він наче приклеєний у неї донизу, – це свідчить про те, що необхідне оперативне втручання ортодонта. Але часто буває так, що дитині досить важко підняти язичок; вона робить це з певним напруженням. У такому випадку підрізання не потрібне, але необхідне виконання спеціальних вправ для розтягування під’язикової зв’язки, які покаже логопед.

Доцільно виконувати з дитиною такі вправи. Вправу „Конячка” викликає особливий інтерес навіть у дітей раннього віку.

Опис вправи: Присмоктати язик до піднебіння, клацати язиком. Клацати повільно, сильно, тягнучи під’язичну вуздечку. Виконати 10–15 разів. Вправа „Гармошка”. Можливо, спочатку виконувати її буде важко, проте невдовзі ви отримаєте позитивний результат.

Опис вправи: Рот трохи відкрити. Посміхнутися, язик присмоктати до піднебіння. Не відриваючи язика, закривати і відкривати рот. Виконувати під лічбу 10–15 разів.

Слідкуйте, щоб губи були нерухомими і сторони язика не провисали. Вправа „Маляри” не лише допоможе розтягнути під’язикову зв’язку, а й зміцнить м’язи кінчика язика, що є дуже важливим для вимови звуків.

Опис вправи: Рот трохи відкрити. Кінчиком язика водити по внутрішній стороні щік („стінки”), змінюючи напрямок, потім проводити язиком вперед-назад по піднебінню („стеля”).

Слідкуйте, щоб язик залишався широким, а його кінчик не висувався з рота. Кількаразове виконання вправ такого типу допоможе зробити під’язикову вуздечку довшою.

Ø     У дитини після тривалих занять з логопедом звуковимова повністю нормалізувалася, тільки іноді вона продовжує допускатися граматичних помилок. Чому дитина весь час вимагає, щоб їй читали одній ті самі вірші (казки, оповідання тощо) по кілька разів підряд?

Якщо логопед займався з дитиною протягом тривалого часу і в нього спостерігалися не тільки окремі вади звуковимови, а й відставання у формуванні лексико-граматичної сторони мовлення, це свідчить про наявність у дитини складного системного мовленнєвого порушення – загального недорозвитку мовлення. Багаторазові розповіді чи читання віршованих або прозових творів є дуже важливими для створення у мозку дитини тих міжпредметних та причинно-наслідкових зв’язків, що з такими труднощами формуються у дітей з мовленнєвими порушеннями. Повторення дозволяє дитині краще засвоювати почуту інформацію, запускати так званий інтелектуальний компонент мовленнєвої діяльності. Саме на основі повторень у дитини виникає безліч питань, що, в свою чергу, стимулює пізнавальну активність. Одночасно це і розвиток пам’яті адже обов’язково настане такий момент, коли хлопчик сам захоче розповісти вам історію, яку чув багато разів. Тож наберіться терпіння і не відмовляйте дитині в повторному читанні вірша або оповідання чи вже вкотре переказати улюблену казку.

Ø     Дитині 6 років. Вона перекручує слова – міняє місцями склади. Як навчити дитину правильно ділити слова на склади?

Вашій дитині вже шість років, а це вік, коли звукоскладова структура слів має бути повністю сформованою. Слід обов’язково звернутися за допомогою до логопеда з метою проведення відповідної діагностики. В залежності від логопедичного висновку потрібно далі будувати роботу у цьому напрямку. У будь-якому разі для дитини буде корисною вправа „Плесни, як я”, коли ви плескаєте у долоні, відбиваючи різний ритмічний малюнок (наприклад: / //, // /, /// тощо). Коли дитина навчиться повторювати ряди оплесків, можна так само відплескувати (відстукувати) слова різної складової структури: на кожен оплеск – склад (наприклад: ка – ша, во – ро –на, те – ле – ві – зор тощо).

Ø     Логопед поліклініки сказала, що у дитини порушене фонематичне сприймання. Як його розвивати?

Без повноцінного сприймання фонем, без чіткого їх розпізнавання неможливе оволодіння правильною звуковимовою. Логопед починає роботу з формування фонематичного сприймання на матеріалі впізнавання немовленнєвих звуків у процесі ігор типу „Що шумить? Хто кричить?, розрізнення висоти, сили і тембру голосу з використанням однакових звуків, звукосполучень, слів та фраз, розрізнення слів, близьких за своїм звуковим складом, диференціації (розрізнення) складів та фонем, розвитку навичок елементарного звукового аналізу.

Ø     У дитини порушено багато звуків. Чому, якщо хлопчик дуже хоче навчитися правильно вимовляти звук [Р], логопед відпрацьовує [С]?

Дуже добре, що хлопчик сам хоче подолати свою мовленнєву ваду. Логопед у своїй роботі правильно дотримується дидактичного принципу послідовного переходу від простішого до складнішого, адже виправляти недоліки свистячих звуків (тобто [с], [з], [ц]) значно простіше, ніж шиплячих (тобто [ж], [ч], [ш]), звука [л] – неважко порівняно зі звуком [р]. Одночасна робота над кількома важкими для вимови дитини звуків може бути для неї навіть шкідливою, коли надмірне напруження дихальних органів може призвести до швидкої втоми і навіть запаморочення. Виправлення звука [р] припадає на кінець логопедичної роботи, коли м’язи язика стають рухомими, повітряний струмінь тривалим та цілеспрямованим. Тож вам слід набратися терпіння. Зате скільки радості принесе вашій дитині поява в мовленні цього довгоочікуваного звука!

Ø     Дитина займається з логопедом, але їй не цікаво виконувати домашні завдання, просто повторюючи слова на певний звук. Що робити?

Звичайно, дитині хочеться не займатися, а гратись. Можна стати „слідопитами” та відшукувати по квартирі предмети, у назві яких є звук, що відпрацьовується, грати у „Четвертий зайвий”, коли серед 4 предметів на один звук дитина знаходить предметну картинку, у назві якої заданого певного звука. Вивчайте із малюком напам’ять поетичні мініатюри, відгадуйте загадки, повторюйте скоромовки та домовлянки, аналізуйте разом зміст прислів’їв і приказок, у яких зустрічається той чи інший звук, і тоді домашні логопедичні заняття стануть зовсім нескладними та цікавими, а головне – ефективними. Отже, звертайте увагу не лише на правильну звуковимову вашої дитини, а й на стан сформованості у неї складової структури, наявність достатнього рівня лексичного запасу та правильність вживання граматичних категорій, рівень розвиненості зв’язного мовлення, а при виниклих утрудненнях проконсультуйтеся у логопеда.

Ø     У дитини відсутній звук [Р]. Чому її не беруть на заняття на логопедичному пункті?

Згідно „Положення про логопедичні пункти системи освіти” відповідно до наказу Міністерства освіти України №135 від 13.05.93 р. на логопедичні пункти насамперед приймають дітей, мовленнєві вади яких перешкоджають успішному навчанню. Серед контингенту дітей, що відвідують логопедичний пункт, переважно школярі з тяжкими порушеннями мовлення. Проте прийом учнів з вадами мовлення на логопедичні пункти проводиться протягом усього навчального року по мірі звільнення місць. Ви можете почекати своєї черги, або, що доцільніше, звернутися за допомогою до логопеда у дитячій поліклініці.

Ø     Звуковимова дитини правильна та чітка, але на письмі повторюються помилки типу „суба”, „зук”. Чому?

Мовленнєві вади мають здатність стійкого закріплення як в усному мовленні, так і на письмі. І ті неправильні уявлення про звуки, які колись дитина вимовляла невірно, збереглися. У дітей із ФФНМ спостерігаються стійкі порушення у засвоєнні шкільних знань, особливо з предметів мовного циклу, зокрема читання, письма та рідної мови. Заняття з логопедом поліклініки або/та на логопедичному пункті допоможуть виправити наявні порушення.

Ø     Заняття з виправлення звуковимови тривають вже 2 роки, а восьмирічна дитина все одно погано говорить. Логопед каже, що причиною є стерта дизартрія. Можливо, слід займатися з іншим логопедом?

Вибір логопеда – справа індивідуальна, і вибираєте його для своєї дитини саме ви. Стерта дизартрія є досить складним порушенням і характеризується синдромом артикуляторних, дихальних та голосових розладів. Дизартрія супроводжується органічним ураженням центральної нервової системи, що спричиняє специфічні порушення звуковимови з труднощами автоматизації (тобто закріпленні в мовленні) більшості звуків та просодичної сторони мовлення (темпу, ритму, інтонації), тож тривалість курсу занять є виправданою. Можливо, вашій дитині потрібне додаткове лікування у невропатолога, що пришвидшить закріплення артикуляторних навичок. Крім індивідуальних занять з логопедом, обов’язковим є відвідування логопедичного пункту та бажане проведення зондового масажу.